Глоди

Надвечірня тиша в душі слід залише,
Крутосхила стежка біля джерела.
Мою думку тиша заколише
В срібних водах сивого Дністра.

Сниться тиші панна, росами омита,
Що стоїть з відерцем біля джерела.
В'ється, наче чайка, що Дністром сповита,
І порушить тишу пісня дорога.

До схід сонця зілля вибирати буде,
Дасть напитись панна з цього джерела.
Через Глоди дивні до села прибуде,
Лічить тіло й душу чайка - зв'язкова.

І стоять в зажурі старі дивні Глоди,
І летить в тій тиші чайка дністрова.
Може, плаче хвиля на великий подив,
Що стоїть мій човен без весла.

І мені ця чайка в дивний сон приходить,
Що кружля над плесом сивого Дністра.
Старі дивні Глоди плоду ще народять,
Я ще повернуся - тиша пригада.

Автор: Михайло Солтис