Просвітлення

Прийшов і навмання пішов
Знову нічого не знайшов
І раптом десь на щось натрапив
Та розум далі не ввійшов.

Не зміг упоратись з словами
Що прозвучали пред віками
Які покликали до слави
І ти... з опущеними руками

Сьозами вмивали долю
І рвались, прагнули на волю
Щоб вирватись зі смертельного бою
Відчувши смак безмежного покою.

Все марно, розум спить
Не досягнувши ні на мить
Що у повітрі ледь бринить
Просвітлення, що крізь віка летить.