Віра

Із надр рветься до небес
Потік води стрімких джерел
Хто з небуття ураз воскрес
Пройшовши шлях у глиб сердець.

Здійнявсь над світом мов орел
На себе взявши твій вінець
Умив водою свіжою з джерел
Писання дав, і там про твій кінець.

І дав у руки чисте слово
Що було пред віків положене в основу
Та люд його згубив невипадково
Бо чисте слово здійма в серцях тривогу.

Назовні спокій, у нутрі смола
Тече стрімка лавина, закипають вени
На очі набіга скупа сльоза
За прожите життя без віри.

(8.02.2012)