Дорога

Життя дає нам світ цей грішний
Щоб ним упитися до сліз
Крізь муки власного сумління
Дойти до істини віків.

Невже інакше буть не може
Не можна гріх нам оминуть
І потопаючи не гоже
З собою тисячі тягнуть

А буть нам хочеться мов сонце
Здіймать прекрасних два крила,
З кімнати рветься у віконце
У вічність цілиться душа.

І пнемся, думаєм про Бога
І робим далі у пітьмі діла
У бік непевний наша йде дорога
Штовхаючи на гріх людські тіла.
(26.01.2012)